Бійці 72-ї бригади ЗСУ розповіли про небезпечний відступ з Вугледару
Бійці повідомили, що їхні підрозділи вийшли з Вугледара, не чекаючи наказу на відхід.
Один із двох співрозмовників, кулеметник, розповів, що останні кілька днів українським бійцям довелося самостійно вибиратися з Вугледару пішки.
За словами другого співрозмовника, Романа, при спробах вийти з руїн міста багато хто був убитий або поранений російськими дронами і артилерією, багато хто зник безвісти.
Останніми днями вересня росіяни змогли із заходу підійти майже впритул до єдиної дороги, що пов’язувала Вугледар з тилом, із селом Богоявленка, і гарнізон опинився в півокруженні: росіяни дронами та артилерією розстрілювали все, що рухалося цією дорогою.
«Підвозити намагалися, направляли евакуаційні екіпажі для вивезення 200-х та 300-х, але безуспішно. Втратили кілька машин, на цьому вирішили зупинитися», - розповів Роман.
Читайте по темі: Сили оборони збили 41 із 64 запущених росіянами ударних дронів
Коли росіяни увійшли до міста, українські частини почали відходити, не чекаючи наказу.
"Коли відхід не організований, починається хаос, це природне правило війни", - сказав кулеметник.
За його словами, деякі групи були дезорієнтовані, оскільки втратили радіозв’язок, їм доводилося швидко самостійно приймати рішення, і це часто було рішення про відступ.
Роман пояснив, що їх укріплені позиції було зруйновано російськими бомбами, снарядами та ракетами, і в цій ситуації відхід з позицій був неминучим.
«Як воювати, коли ти залишився на позиції один, а по тобі летить із усього? Або гинути, або відходити», - пояснив Роман.
Але й вибиратися із майже оточеного міста, за його словами, було вкрай небезпечно: вдень такі спроби були рівноцінні місії смертника.
В основному українські солдати намагалися йти ночами, до того ж мінними полями позначеними слідами, щоб не йти прострілюваною дорогою на Богоявленку.
«До недавнього часу евакуаційні машини могли заїжджати під покровом темряви з вимкненими фарами. Але щойно російські війська дійшли до центру міста, врятуватися стало можливо лише пішки», — сказав Роман.
Військові критикують командування, що довго не давало наказ на відхід із міста, навіть коли він опинився у фактичному оперативному оточенні й було зрозуміло, що утримати його немає можливості.
«Не знаю, що це було: страх командирів перед вищим командуванням чи наказ вищого командування тягнути до останнього на крові простих пацанів. Для всіх нас це незрозуміло», — зізнався кулеметник.
Читайте по темі:
